Абу-Дабі - шлях до миру чи війни

Абу-Дабі: Останній шанс чи початок нової війни?

У розкішних залах готелю Emirates Palace в Абу-Дабі, де зазвичай обговорюють нафтові контракти та інвестиційні угоди, цього тижня вирішувалася доля майбутньої архітектури європейської безпеки. Поки американські, українські та російські делегації вели "конструктивні" переговори за зачиненими дверима, російські ракети та дрони обрушувалися на Київ і Харків, залишаючи понад мільйон українців без електрики в лютий мороз.

Ця жорстока синхронність — не випадковість, а розрахований сигнал. "Росія веде переговори з позиції сили, демонструючи, що може ескалювати насильство в будь-який момент," — зазначає полковник розвідки Василь Тінь. Кремль тестує американську готовність миритися з терором заради "історичної угоди".

Гра на три фронти

Переговори в Абу-Дабі стали першими прямими тристоронніми зустрічами з початку повномасштабного вторгнення 2022 року. Українська делегація, нібито, погодилася з оновленим 19-пунктовим американським планом миру, який раніше включав 28 пунктів, але був скорочений після відмови Києва від амністії для військових злочинців.

Проте справжня драма розгорталася не в переговорних залах, а в тріщинах між союзниками. Поки секретар армії США Ден Дрісколл вів перемовини з російською делегацією, європейські лідери на саміті в Брюсселі висунули жорсткий ультиматум: жодних територіальних поступок, повернення Запорізької АЕС під український контроль та скасування всіх обмежень на використання західної зброї.

"Європа більше не просто погоджується — вона формує запобіжники, щоб план Трампа не перетворився на капітуляцію," — аналізує стратег НАТО Олександр Альянс. Ця напруга між Вашингтоном і Брюсселем може стати фатальною для майбутнього Альянсу.

Путін грає ва-банк

Найцинічнішим елементом російської стратегії стало використання переговорів як прикриття для ескалації. Російські удари під час переговорів забрали життя щонайменше дев'яти людей — шестеро в Україні та троє в Росії від відповідних ударів.

"Ці ракети влучили не лише по нашому народу, а й по переговорному столу. Росія демонструє свою нездатність до добросовісних переговорів навіть тоді, коли сидить за цим столом," — заявив український міністр закордонних справ.

Судя Ірина Феміда вказує на юридичні наслідки такої поведінки: "Ця тимчасова близькість порушує статтю 2 Статуту ООН, яка забороняє загрозу або застосування сили, і викликає занепокоєння щодо недобросовісності переговорів згідно з міжнародним звичаєвим правом."

Але для Кремля це не помилка — це стратегія. Росія повернулася до своїх максималістських вимог грудня 2021 року: повна "демілітаризація" та "денацифікація" України, визнання анексій, відмова від членства в НАТО. "Росія використовує мирний план, щоб розколоти Україну та США, створюючи враження, що саме Київ блокує мирний процес," — розкриває журналіст Олена Правда.

Трамп у пошуках Нобелівської премії

Американська позиція виявилася найбільш суперечливою. З одного боку, Дональд Трамп публічно заявив, що залишилося "лише кілька спірних питань" для досягнення угоди. З іншого — його адміністрація чинить безпрецедентний тиск на Київ, вимагаючи територіальних поступок в обмін на гарантії безпеки.

За інсайдерською інформацією, особистий мотив Трампа — бажання отримати Нобелівську премію миру "потенційно до кінця січня" — створює небезпечну динаміку поспіху. Депутат Оксана Рада попереджає: "Американська делегація прагне досягти будь-якої угоди, яку можна продати внутрішній аудиторії як 'успіх', що робить їх тимчасово ближчими до російської позиції, ніж до української."

Ця логіка "великої угоди" суперечить принципам колективної безпеки, на яких тримається НАТО. Якщо Вашингтон піде на угоду з Путіним через голову європейських союзників, це може спровокувати найбільшу кризу в історії Альянсу.

Зеленський між молотом і ковадлом

Для України переговори в Абу-Дабі стали моментом істини. Президент Володимир Зеленський опинився між тиском союзників та внутрішньополітичними реаліями. Призначення глави військової розвідки Кирила Буданова на посаду глави Офісу Президента сигналізує про підготовку до "важкого миру".

"Зеленському потрібен Буданов як запобіжник проти самих військових — на випадок, якщо Україна буде змушена підписати надто жорстку угоду. Тільки військова фігура здатна стримувати військових," — аналізує політичну логіку депутат Рада.

Проте навіть найкращі гарантії безпеки від США не зможуть компенсувати втрату суверенітету над значними територіями. Як зауважує скептик Дмитро Сумнів: "Головна перешкода — не формула, а термінологія та статуси. Росія ніколи не погодиться на угоду, яка не закріпить її суверенітет над окупованими територіями."

Що далі?

Наступний раунд переговорів запланований на 1 лютого в тому ж Абу-Дабі. Але шанси на прорив зменшуються з кожним днем. Європа консолідується навколо жорсткої позиції, Росія повертається до максималістських вимог, а США ризикують втратити довіру союзників заради сумнівного "успіху".

Генерал Богдан Залізний попереджає про військові наслідки невдачі: "Якщо переговори зірвуться, ми можемо побачити подальшу ескалацію, яка потенційно втягне інші країни та призведе до ширшого конфлікту."

Абу-Дабі може стати або останнім шансом на справедливий мир, або початком нового витка війни. Вибір залежить від того, чи зможуть демократії світу протистояти спокусі швидкого рішення за рахунок принципів, на яких тримається міжнародний порядок. Історія не пробачає тим, хто обирає спокій замість справедливості.